СИСТЕМНІ РИЗИКИ ДЛЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНОЇ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ. ЧАСТИНА 2

Для протидії наслідкам пандемії використовується ряд інструментів грошово-кредитної та бюджетно-податкової політик. Проте значний відтік капіталу з деяких країн негативно позначився на їх здатності використовувати такі інструменти для підтримки зростання економіки. Серед найбільш поширеніших заходів можливо виділити збільшення масштабів використання програм кількісного пом’якшення, а також подальше зниження облікових ставок. Центральні банки деяких країн застосували програми з викупу активів для стабілізації довготермінових цінних паперів. Проте ефекти програм з викупу активів можуть виявитися негативними і призвести до надмірної інфляції та зростання рівня системних ризиків. Отже, програми з викупу активів мають використовуватися обережно та виключно для стабілізації екстремальних для економіки ситуації, а не перетворюватися на довгострокову стратегію підтримання зростання економіки. Деякі регулятори також полегшили вимоги до рівня ліквідності, рівня забезпечення, заборонили виплату дивідендів та бонусів, заборонили зміну критеріїв неплатоспроможності. Проте регуляторним органам треба бути обережними у зменшенні вимог до фінансової та інвестиційної діяльності, оскільки це неминуче призведе до збільшення системних ризиків.

Слід зазначити, що згідно з останньою доповіддю ЄРСР від 1 жовтня 2020 року ринкові індикатори системних ризиків у ЄС демонструють більшою мірою позитивні ознаки відновлення економіки та фінансових ринків від пандемії COVID-19. Зазначається, що також зменшилась вірогідність одночасного дефолту великих банківських груп та суверенного дефолту. Індикатори ринків акцій та валютних ринків стабілізувалися на рівні вищому за докризовий період. Волатильність довготермінових та короткотермінових процентних ставок також стабілізувалася, але все ще залишається високою.

У травні 2020 року ЄРСР також оприлюднила рекомендації стосовно ризиків ліквідності для інвестиційних фондів у Європейському Союзі. Різке падіння цін на активи напочатку пандемії COVID-19 призвело до того, що інвестиційні фонди почали виводити свої інвестиції. У свою чергу це викликало падіння рівня ліквідності на фінансових ринках. Хоча ситуація стабілізувалася, залишаються значні ризики для інвестиційної діяльності. ЄРСР визначає два сегменти фінансових ринків, на яких залишаються значні ризики. По-перше, сегмент інвестиційних фондів зі значною часткою корпоративних боргових фінансових інструментів. Після початку кризи інвестори почали позбавлятися корпоративних боргових цінних паперів зі своїх портфелів активів. Це призвело до значного зменшення ліквідності на ринках боргових цінних паперів, що викликало збільшення вартості боргового фінансування. Більше того, на цьому сегменті ринку присутній значний ризик зараження. Страхові компанії, пенсійні фонди та банки, які інвестують у цей тип активів, підпадають під можливий системний ризик. По-друге, сегмент інвестиційних фондів зі значною часткою нерухомості у портфелі. Обмеження на пересування спричинило скорочення обсягів операцій на ринку нерухомості. При тому, що інвестиційні фонди тримають у портфелях майже одну третину об’єктів комерційної нерухомості Європейського Союзу, це також може викликати значні ефекти зараження.

Загалом, зв’язок між інвестиційною діяльністю та системними ризиками проявляється через два трансмісійні канали: канал ціни активів та канал ліквідності. Інвестиційна діяльність спричиняє зростання рівня системних ризиків на фінансових ринках через наступні механізми. По-перше, інвестори можуть позбуватися певної частини своїх активів у періоди криз. Така динаміка змін складу портфеля у випадку масштабних криз може призвести до руйнівних наслідків для фінансових ринків завдяки ефекту доміно і, зокрема, у випадку стадної поведінки. Особливо сильний вплив можуть чинити фонди, які спеціалізуються на певних класах активів і концентрують значні обсяги відповідних фінансових інструментів. По-друге, участь у програмах кредитування цінними паперами, якщо заставними активами виступають ризикові інструменти. Схожа ситуація трапилася під час світової фінансової кризи 2007-2008 років, коли у заставу надавалися структуровані фінансові інструменти та ноти компанії «Леман Бразерс». По-третє, консолідація банківських або фінансових установ у великі та складні фінансові інститути, яка має багато переваг, але одночасно має здатність створювати значні системні ризики на фінансових ринках у випадку неефективного державного нагляду. По-четверте, дедалі зростаючий рівень взаємопов’язаності між різними сегментами фінансових ринків. Наприклад, у 1992 році Банк міжнародних розрахунків вказав, що «хоча більшість учасників фінансових ринків не помітили, що збільшення використання похідних фінансових інструментів призвело до зростання кількості загроз стабільності фінансовій системі, деякі учасники відмітили, що похідні фінансові інструменти зміцнили зв’язки між різними сегментами ринку і шоки, які трапляються на одному сегменті, зможуть швидше впливати на інші сегменти ринку». З метою визначення міри впливу діяльності окремої фінансової інституції на рівень системного ризику, регулятору варто враховувати наступні чинники: розмір активів, рівень взаємозв’язку з іншими учасниками, замінність, складність, транскордонна діяльність. М. Дійкман значно розширює перелік індикаторів, які регулятори беруть до уваги при оцінюванні системних ризиків:

·       для фінансових інституцій: нестача ліквідності; втрата капіталу; падіння рівня очікуваної дохідності; чинники зменшення ризику (рівень платоспроможності; буфери ліквідності);

·       для фінансової інфраструктури: обсяги та вартість транзакцій; критична залежність від відповідного елементу інфраструктури інших систем або ринків; чинники зменшення ризику (резервні системи; використання гарантій, застав);

·       для фінансових ринків: спреди; індекси волатильності; дані про дохідність ринку; чинники зменшення ризику (правові та інституційні запобіжники);

·       для реального сектору економіки: фінансові втрати домогосподарств та нефінансових корпорацій; обмеженість доступу до фінансових послуг; індикатори впевненості споживачів та бізнесу.

У травні 2020 року Всесвітній економічний форум опублікував дослідження стосовно глобальних системних ризиків, які впливають на інвесторів по всьому світу: кліматичні зміни, забезпечення водними ресурсами, геополітична стабільність, технологічна еволюція, демографічні зрушення, від’ємні та низькі довгострокові облікові ставки.  Звісно, усі позиції представляють значний інтерес для дослідників, але слід розглянути, передусім, останній пункт. Одним з найважливіших викликів для регулювання системних ризиків залишаються від’ємні та низькі облікові ставки. Масштабна політика від’ємних та надзвичайно низьких облікових ставок була запроваджена у відповідь на світову фінансову кризу 2007-2008 років та кризу платіжного балансу ЄС. Вважалося, що від’ємні облікові ставки матимуть тимчасовий характер для економіки. Але вже майже десять років більша частина континентальної Європи (країни зони євро), Швейцарія, Швеція та Данія використовують агресивну грошово-кредитну політику у формі від’ємних облікових ставок або від’ємних ставок по депозитах у центральних банках. Тривале застосування політики наднизьких облікових ставок спричиняє фундаментальні зміни в існуючих бізнес-моделях фінансових установ (банки, пенсійні фонди, страхові компанії, фонди грошового ринку), що викликає значні ризики для фінансової стабільності. Крім того, найбільше виграють від від’ємних або надзвичайно низьких облікових ставок уряди країн з найбільшими рівнями заборгованості. Якщо в економіці діють надзвичайно низькі облікові ставки, то в уряду немає стимулів для скорочення свого боргу. Наднизькі облікові ставки зменшують коефіцієнт обслуговування боргу, призводячи до його штучної стійкості. Вони створюють оманливий стан того, що проблема боргу може бути швидко та безболісно вирішена. Однак вони не є вирішенням проблеми, а скоріш стимулюють більше накопичення існуючих системних ризиків та створення нових.

Більше того, коли рішення центральних банків стають головним рушієм цін на світових фінансових ринках, наприклад, щодо курсів валют, цін на акції, цін на облігації та їх спредів, то вони витісняють роль інших фундаментальних чинників встановлення цін на ринку. Ціни на активи стають викривленими. І важко передбачити наслідки такої політики, якщо центральні банки припинять купувати облігації або зменшать масштаби стимулювальних заходів. У результаті, ціни на облігації не можуть повноцінно відображати ризик, притаманний рекордно високому рівню боргу. У той же час ціни на акції штучно завищені, оскільки інвестори змушені купувати все більш ризикові активи. Все це передбачає не тільки ризик втрати довіри до ринку, а й накопичення надзвичайно високих системних ризиків, за яких зростає ймовірність настання наступної фінансової кризи.

Одним з найсучасніших викликів для регулювання системних ризиків стало існування технологій штучного інтелекту та систем великих даних. Дж. Даніельсон, Р. Макрае та А. Уттерман у дослідженні, присвяченому штучному інтелекту та системним ризикам прийшли до наступних висновків. Хоча штучний інтелект допомагає у операційній роботі інвесторів, фінансових аналітиків та органів макропруденційного регулювання, він має здатність до дестабілізації фінансової системи, створення нових хвостових ризиків та підсилення існуючих ризиків через свій проциклічний характер та внутрішню складність. Звісно, роль штучного інтелекту у системних ризиках ще не була достатньою мірою досліджена і, безперечно, складає один з основних напрямів майбутніх досліджень.

Проблема системних ризиків залишається однією з найбільш актуальних у сучасному науковому та практичному дискурсі. Вчені, дослідники, представники регуляторних органів та інші зацікавлені сторони досі не змогли прийти до остаточної згоди стосовно причин, наслідків, методів регулювання та інших аспектів системних ризиків. Наведені визначення поняття системного ризику є достатньо різноспрямованими, але можливо виокремити низку елементів, які можуть бути характерними для системних ризиків, зокрема, масштабний вплив, ефект зараження, зв’язок між різними елементами фінансової системи тощо. Крім того, у науковій літературі досі не визначена єдина методологія вимірювання системних ризиків. Важливим залишається питання про відмінності між системними та систематичними ризиками. Існують значні відмінності між системними та систематичними ризиками, проте останні дослідження вказують на більш міцний взаємозв’язок між ними, ніж вважалось раніше. Зокрема, було висловлено припущення, що системний ризик може бути джерелом систематичних ризиків.

На сучасному етапі розвитку фінансових ринків, з’явилися нові виклики для регулювання системних ризиків. Зважаючи на світову фінансову кризу 2007-2008 років, уряди розвинутих країн світу створили наднаціональні органи для забезпечення фінансової стабільності та контролю над системними ризиками. Звісно, критично важливим постає питання впливу пандемії COVID-19 на системні ризики і політику фінансового регулювання. Хоча новий коронавірус викликав непередбачуване падіння економіки, фінансова система виявилась готовою до зростання системних ризиків та їх наслідків. Наразі переглядаються підходи до оцінки системних ризиків з метою врахування нових чинників та ідентифікації нових типів ризиків. Проте деякі заходи, які вживають уряди країн з метою підтримання економічного зростання, викликають занепокоєння, оскільки також можуть сприяти зростанню системних ризиків.

Наступним важливим викликом виступила політика від’ємних облікових ставок, яка у результаті дії різноманітних трансмісійних механізмів, спричиняє накопичення існуючих системних ризиків та створення нових, шляхом зміни існуючих бізнес-моделей фінансових установ, викривлення механізмів ціноутворення на фінансові інструменти та створення уявної стійкості боргу. Інший виклик, який буде визначати підходи до системних ризиків у майбутній перспективі, представлений технологіями штучного інтелекту, вплив яких на системні ризики ще необхідно досліджувати.

Компанія Formative Partners завжди готова до викликів та найоперативнішої реакції.

Нам довіряють - ми розвиваємо!

Аналітики: Вікторія Карп