ПРОДОВЖЕННЯ ДІЇ МИТА НА ЕКСПОРТ МЕТАЛОБРУХТУ: ЧИ ПОТРІБНЕ ВОНО В СУЧАСНИХ УМОВАХ?

Ринок металу України можна розглядати як певну злагоджену екосистему, яка представлена двома ключовими ланкам: заготівельниками металобрухту (майданчикам збору брухту) і металургами (металургійними комбінатами, які виробляють кінцеву продукцію і реалізують її як на внутрішньому ринку, так і на експорт).

Слід віддати належне Верховній Раді і Комітету Верховної Ради України з питань економічного розвитку за розробку та прийняття Закону №2426 про детінізацію ринку металобрухту, що дозволила заготівельникам брухту почати працювати більш прозоро в межах правового поля. Проте, зареєстрований 1 березня у Верховній Раді законопроєкт №5175 «Про внесення змін до розділу ІІ «Заключні та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо зменшення дефіциту брухту чорних металів на внутрішньому ринку», ключовим моментом якого є продовження ще на 5 років мита на експорт металобрухту в розмірі €58/т, суперечить роботі даної екосистеми.

Заготівельники металобрухту таким чином стають обмеженими в можливості реалізації свого товару на експорт. Не рахуючи ситуативного зростання цін на зовнішніх ринках, вони укладають договори поставки тільки з українськими металургами через існуюче митом в €58/т, яке робить експорт металобрухту в більшій мірі недоцільним, так як заготівельникам металобрухту нерентабельно орендувати майданчики в портах і так підвищувати собівартість брухту, хоч їх котирування і формує зовнішній ринок, який не є стабільним.

Дане монополістичне становище внутрішніх гравців призводить до того, що заготівельники металобрухту зазнають збитків через низькі закупівельні ціни на брухт, що, відповідно, веде до зниження збору металобрухту в країні. У той же час закупівля брухту нашим металургам обходитися на $100-150 дешевше за європейських чи турецьких виробників, що дає українським металургам надприбутки. Це все відбувається на тлі профіциту брухту чорних металів. Яскравим прикладом тут можемо навести січень 2021 року, коли зі зростанням закупівельних цін металургами, збільшився і обсяг збору металобрухту (до 300 тис. т), що дуже істотно, як не для сезону збору.

У січні українські металурги підняли котирування до 9 тис. грн у зв’язку з різким зростанням цін на зовнішньому ринку. Але українським металургам такий обсяг на постійній основі не потрібен, і з лютого місяця без попередження було зупинено закупівлі і почалося зниження цін без дотримання умов оплати за січень. За рахунок цього заборгованість перед постачальниками зросла, а вони в такій ситуації залишилися обмеженими високим митом експортувати брухт, хоч нижче мито дозволило б заготівельникам брухту реалізовувати залишки на експорт, тим самим тримати рівень збору металобрухту на рівні, від якого залежать і українські металурги.

Як бачимо, заготівля брухту – це невід’ємна частина металургії, а падіння збору брухту тягне за собою скорочення заготівлі брухту. Це також піддає ризику і саму металургійну галузь в майбутньому, яка такими темпами може стати імпортозалежною від брухту, в результаті чого також можна прогнозувати відтік валюти з країни.

Зазначимо, що реєстрація законопроєкту №5175 відбувається на тлі повного завантаження складів металургійних комбінатів приблизно ще на 2 місяці. Це говорить про те, що найближчим часом закупівлі брухту українськими металургами можуть зберігатися на зниженому рівні, а це, у свою чергу, негативно позначиться на заготівлі брухту. Тим більше, що тільки в березні «Укрзалізниця» виставила на аукціон більше 80 тис. т брухту чорних металів.

На даний момент, після падіння цін в лютому на зовнішніх ринках, ми спостерігаємо вихід ціни на пік $450-480/т брухту, що створює привабливі умови і необхідні можливості, з урахуванням сезонного фактору, найближчі 3 місяці направити обсяги металобрухту на експорт, тим самим отримати прибутки і підтримати збір брухту всередині країни, що важливо і для українських металургів.

У цифрах це виглядає наступним чином: витрати експортерів, з урахуванням мита в €58/т, фрахту і портової перевалки - близько $110. На початок березня ціна на брухт у Туреччині була $450/т. Тобто, паритетна ціна на ринку України для того, щоб експортеру було невигідно вивозити сировину за межі країни, повинна бути $ 340/т або близько 9400 грн/т. Станом на 1 березня ціна закупівлі брухту українськими металургами була встановлена ​​на рівні 6700 грн/т. Відповідно, виникає цілком логічне запитання – навіщо працювати з українськими металургами, якщо вигідніше платити державі мито в €58/т, відвантажувати лом в Туреччину і при цьому заробляти пристойні гроші з 1 тонни брухту?

Якщо позиція металургів зміниться, а ціни закупівлі найближчим часом виростуть, наблизившись до експортного паритету, великі заготівельники металобрухту готові продовжувати працювати на внутрішньому ринку. При поточних рівнях експортних цін на брухт закупівельні ціни на українському ринку необхідно збільшити на 800-1000 грн, наблизивши до 8000 грн/т. Разом з тим, за статистикою до введення мит в 2014 році, сумарний обсяг експорту не перевищував 10-15% від загального збору брухту в місяць.

Відповідно до Угоди про асоціацію України з ЄС, мито в Європейський Союз €5/т при застосуванні сертифікату ЄВРО 1, який просто не може отримати ні одна компанія при експорті брухту чорних металів водним транспортом, хоч це найбільш звична логістична схема для поставок на зовнішні ринки. Митниця не видає сертифікат без пояснення причин. Однак поточний рівень цін на зовнішніх ринках вигідний навіть при оплаті мита €58/т, але важко точно сказати, як довго будуть триматися поточні зовнішні котирування, щоб українські заготівельники брухту могли без проблем долати даний ціновий бар’єр у вигляді мита.

 Законопроєкт про дію мита ще на 5 років продовжить стагнацію ранку і призведе до скорочення заготівлю лому. За підсумками року заготівля брухту може скласти приблизно 2,5-2,6 млн. т, а цього недостатньо для покриття потреб металургів.

Ставка мита повинна бути на такому рівні, щоб заготівельники металобрухту могли розвиватися і нарощувати обсяги збору. Тут оптимально орієнтуватися на €15/т, а не €58/т, як пропонується законопроєктом. За умови мита в €15/т ціна на брухт виросте на €43/т або близько 1400 грн/т, що дозволить набагато більшій кількості заготівельників брухту брати участь в процесі збору брухту. Звісно, при цьому державі варто більше уваги звертати на контроль за прозорою сплатою податків, а отримані кошти направляти на розвиток української металургії. Також слід розвивати механізми реалізації продукції на експорт (наприклад, створення бірж, експортні договори українських юридичних осіб напряму з юридичними особами кінцевого покупця).

 Отже, в результаті, при зниженні мита заготівля брухту може досягти 3,5-3,6 млн. т, з яких 350 тис. т – близько 10% – може бути відвантажено на експорт. Решта 3,2 млн. т абсолютно задовольняли б потребу українських металургів. Але при цьому собівартість таких обсягів брухту стає дорожче на €138 млн. І саме через зростання собівартості сировини металургійні підприємства спільно виступають за продовження мита.

Команда Formative Partners продовжує слідкувати за новинами у законодавчому регулюванні ринку металобрухту України та надає консультації підприємствам, що працюють у цій сфері.

Аналітик: Джалал Гусейнов