АКТУАЛЬНІ ТЕНДЕНЦІЇ РИНКУ МЕТАЛОБРУХТУ УКРАЇНИ

Проаналізувавши актуальні тенденції розвитку металургійної галузі загалом та ринку металобрухту України зокрема, компанія Formative Partners зробила ряд висновків. Перш за все слід зазначити, що станом на початок 2020 року загальні запаси металобрухту України оцінювалися в 350-360 млн т. Структуру всіх запасів металобрухту складають: 

~ 75% – основні фонди підприємств;

~ 12% – складний металобрухт;

~ 8% – побутовий брухт;

~ 5% – транспорт та інфраструктура.

Негативний фактор впливу на якість металобрухту – повільне оновлення основних фондів, внаслідок чого зростає частка побутового і легкого брухту. До того ж можна спостерігати значну кількість сировини, яка вимагає додаткових витрат на видобуток і переробку.

Беручи до уваги середній термін експлуатації основних фондів, який становить близько 25−30 років, не складно вирахувати, що потенційно країна має змогу генерувати до 5,0−6,0 млн тонн металобрухту щорічно. На жаль, подібні показники були продемонстровані у далекому 2000 році. Та надалі практично усі державні органи вважали своїм обов’язком регулювати ринок брухту. Причина проста: високі корупційні можливості. Це можна назвати однією з причин стагнації стану відповідної галузі. 

Наразі обсяги заготівлі металобрухту скоротилися на 1,32 млн тонн. Відбувається процес стрімкої деградації ринку металобрухту. Все це відбувається паралельно із впровадженням металургами модернізованих потужностей з виробництва сталі й прокату, що суттєво знижує обсяг утворення оборотного металобрухту, збільшуючи потреби в якісній імпортованій сировині у великих обсягах. У короткостроковій перспективі українські металурги планують збільшити споживання імпортного металобрухту майже у два рази: до 5,0 млн тонн на рік. Дана ситуація може призвести до реального дефіциту пропозиції металобрухту, а як наслідок – посилення конкурентної боротьби серед споживачів.

Порівнюючи Європейський Союз та Україну, можна зробити висновок про істотні відмінності у структурі брухтозаготівлі.

В ЄС: ~ до 20% амортизаційний брухт.

В Україні: ~ до 75% амортизаційний брухт.

Це негативна тенденція, адже амортизаційний брухт потрібно не збирати, а добувати з будівель, споруд та списаного обладнання. Весь процес вимагає великого обсягу інвестицій і тривалих термінів їх повернення. У таких умовах металурги намагаються застосовувати різні способи зниження закупівельних цін для постачальників, проте всі ці заходи не призводять до позитивної динаміки брухтозаготівлі.

Ще одна актуальна тема для металургів – якість металобрухту, що постачається.

На сьогоднішній момент постала нова перепона для експорту металобрухту – відсутність практичної можливості оформлення сертифікатів походження металобрухту EUR.1, необхідного при поставках до країн ЄС.

Європейське законодавство досить жорстко регулює такий параметр якості, як засміченість нешкідливими домішками: граничне допустиме значення – не більше 2%. Перевищення, а особливо свідоме поліпшення якості, тягне за собою відповідні наслідки. В Україні до показника засміченості нешкідливими домішками ставляться досить лояльно.

Другий ключовий параметр – товщина і лінійні розміри. В країнах ЄС поставки на адресу споживачів ведуться окремо за видами, в Україні практично все поставляться у змішаному вигляді. Європейські металурги, оплачуючи конкурентну ринкову ціну, вимагають поставки якісного підготовленого металобрухту, розділеного за видами й джерелами утворення. Українські металурги за рахунок наявності фактично позамежного мита намагаються демпінгувати ціною, залучаючи металобрухт будь-якої якості, головне – кількість. Далі відбувається процес доведення брухту до необхідних параметрів шляхом організації додаткової переробки безпосередньо на території металургійних комбінатів. Все це, на жаль, зводить металобрухтову галузь до звичайних збирачів сировини. Як висновок, не потрібні ані наявність дорогого брухтопереробного обладнання на майданчиках, ані кваліфікований персонал.

Слід визначити необхідні кроки на шляху до розвитку потенціалу та ефективності функціонування галузі. 

Перш за все, потрібна побудова відкритої ринкової моделі функціонування галузі з обмеженим державним регулюванням. 

По-друге, об'єктивно необхідним є зниження ставки експортного мита до економічно виправданого рівня в 10−15 євро/тонн. 

По-третє, слід пам'ятати про стимулювання поставок якісно підготовленого металобрухту, розділеного за видами і джерелами утворення. 

Також рівень закупівельних цін має підтримуватися на рівні, який стимулює інвестиції як у джерела утворення металобрухту, так і в брухтопереробне обладнання.

Якщо розвивати ринок металобрухту України таким чином, то він, безсумнівно, рухатиметься у динамічному темпі та вийде на якісно та кількісно новий рівень. Підсумовуючи усі необхідні для цього кроки, можна назвати такі: ціноутворення за ринковим типом, здорова конкуренція, чітке та прозоре регулювання.

Які наслідки очікувати в цьому контексті?

Перш за все, підвищення рівня заготівлі металобрухту, передусім – не тільки у кількісному, але й у якісному масштабі. Це стосується як заготівельної, так і пропонованої на ринку сировини.

По-друге, можна стверджувати, що ринок металобрухту стане більш привабливим для інвестицій, що своєю чергою дозволить впровадити новітні технології переробки металобрухту, закуповувати нове необхідне обладнання для переробки металобрухту, звичайно, створювати робочі місця, залучати спеціалістів, а також поповнювати державну казну за рахунок сплати податків. 

По третє, загальне збільшення обсягів заготівлі металобрухту уможливлює подальший розвиток металургійного виробництва у загальному масштабі, а також сприяє будівництву нових підприємств, заводів, виробничих потужностей. 

Пам’ятаймо, що ринок металобрухту загалом та його заготівля і переробка передусім, – повноцінна та вкрай важлива галузь української промисловості. Важливість зумовлена тим, що вона забезпечує металургів необхідною сировиною. А тому, FP приділяє особливу увагу, підтримку та працює над розвитком цієї галузі.

Аналітик: Джалал Гусейнов