15 ГРУДНЯ 2021 РОКУ ВСТУПИВ У ДІЮ ЗАКОН УКРАЇНИ “ПРО МЕДІАЦІЮ”
Цим законом визначено правові засади та порядок проведення медіації як позасудової процедури врегулювання конфлікту (спору), принципи, статус медіатора вимоги до його підготовки та питання, пов'язані з процедурою медіації.
1. Що таке медіація та хто такі медіатори
Ст. 1 Закон України “Про медіацію” визначено, що медіатор - спеціально підготовлена нейтральна, незалежна, неупереджена фізична особа, яка проводить медіацію.
Так, суть медіації полягає у досудовому врегулюванні спору за допомогою медіатора (посередника). Варто зазначити, що медіація є конфіденційною структурованою процедурою, під час якої сторони намагаються запобігти виникненню або врегулювати конфлікт.
Важливим аспектом медіації є добровільна участь сторін у цьому процесі.
Одним із інструментів медіації є медіаційна угода, яка може укладатися у формі медіаційного застереження в договорі або у формі окремої угоди.
Сторонами у медіації виступають як фізичні так і юридичні особи або групи осіб, які звернулися до медіатора.
Медіацію як альтернативний метод вирішеня спору можна застосовувати у сімейних, господарських, адміністративних та цивільних відносинах, а також у справах про адміністративні правопорушення та у кримінальних провадженнях з метою примирення потерпілого з підозрюваним (обвинуваченим).
2. Що потрібно для того, щоб стати медіатором (ст. 9 Закону України “Про медіацію”)
- медіатором може бути особа, яка пройшла базову підготовку медіатора в Україні або за кордоном.
- медіатором не може бути особа, яка має судимість, особа, цивільна дієздатність якої обмежена, або недієздатна особа.
Важливо: сторони медіації можуть встановлювати додаткові вимоги до медіаторів, яких вони залучають або послугами яких користуються, зокрема щодо наявності спеціальної підготовки, віку, освіти, практичного досвіду тощо.
Базова підготовка медіатора (що включає):
- програма не менше 90 годин навчання, у тому числі, не менше 45 годин практичного навчання
- підготовку медіаторів здійснюють суб’єкти освітньої діяльності (крім базової, може включати спеціалізовану підготовку відповідно до програм навчання, розроблених суб’єктами освітньої діяльності)
У розумінні Закону України “Про вищу освіту” суб’єкт освітньої діяльності - фізична або юридична особа (заклад освіти, підприємство, установа, організація), що провадить освітню діяльність.
Отже, будь-яке підприємство, що проводить освітню діяльність, може надавати послуги з базової підготовки медіатора.
Після проходження відповідного навчання видається сертифікат.
Важливо: на законодавчому рівні не встановлено критеріїв для програми, окрім кількості годин. Фактично будь-який суб'єкт освітньої діяльності може здійснювати підготовку медіаторів. Відсутній єдиний реєстр осіб, що отримали сертифікат та мають право здійснювати відповідну діяльність.
Також варто зазначити, що відповідно до статті 12 Закону України “Про медіацію” медіатор зобов'язаний підготовку до медіації та її проведення здійснювати відповідно до правил проведення медіації та кодексу професійної етики медіатора.
Згідно ст. 13 Закону України “Про медіацію” об’єднання медіаторів розробляють власні кодекси професійної етики медіатора чи визнають та приєднуються до існуючих кодексів професійної етики медіатора.
У статуті чи положенні об’єднання медіаторів визначається порядок притягнення до відповідальності за недотримання норм професійної етики медіатора, який є членом такого об’єднання.
Отже, законодавцем встановлено, що об'єднання медіаторів розробляють кодекси професійної етики та порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності. Проте не встановлено обов'язку медіатору, який здійснює свою діяльність вступити до такого об'єднання. Медіатора, який не вступив до об'єднання, неможливо притягнути до дисциплінарної відповідальності як, наприклад, адвоката. Окрім того, відсутній правовий механізм позбавлення права на здійснення діяльності медіатора.
Проте відповідно до ст. 15 Закону України “Про медіацію” у разі порушення зобов’язань за договором про проведення медіації медіатор несе цивільно-правову, адміністративну чи кримінальну відповідальність. Реального та поетапного механізму притягнення медіатора до відповідальності за неналежне виконання своїх обов'язків законодавцем не передбачено.
Також нормами ст. 14 Закону України “Про медіацію” встановлено, що Об’єднання медіаторів та суб’єкти, які забезпечують проведення медіації, ведуть реєстри медіаторів з дотриманням вимог закону щодо збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу.
Знову ж таки відсутні будь-які норми, що визначають одного адміністратора та один реєстр, з іншого боку такі дії створюють конкурентне середовище серед об'єднань медіаторів, які шляхом створення більш якісних реєстрів медіаторів будуть доступні потенційним користувачам послуг та створенням деталізованих кодексів професійної етики зможуть популяризувати серед населення такий вид вирішення спорів та залучати нових клієнтів.
3. Порядок проведення медіації:
- Підписання договору про проведення медіації;
- Підготовчі заходи для проведення медіації (зустрічі, збирання та обмін інформацією);
- Проведення медіації;
- Припинення медіації або шляхом укладання угоди за результатами медіації, або з інших підстав передбачених Закон України “Про медіацію”;
до таких підстав відносится:
- закінченням строку проведення медіації та/або дії договору про проведення медіації;
- відмова хоча б однієї із сторін медіації або медіатора (медіаторів) від участі в медіації
- у разі визнання сторони медіації або медіатора (медіаторів) недієздатною особою або особою, цивільна дієздатність якої обмежена.
Договір медіації повинен містити
- відомості про медіатора (медіаторів), сторони медіації, а також про суб’єкта, що забезпечує проведення медіації (за наявності);
- строки та місце проведення медіації;
- мова (мови) проведення медіації;
- предмет конфлікту (спору);
- права та обов’язки учасників медіації;
- умови та порядок оплати послуг медіатора (медіаторів) та відшкодування витрат на здійснення підготовки до медіації та її проведення;
- умови конфіденційності інформації та наслідки її розголошення учасниками медіації;
- відповідальність медіатора (медіаторів) та сторін медіації за порушення умов договору про проведення медіації;
- порядок та підстави припинення медіації;
- сторонами медіації можуть визначати й інші умови договору про проведення медіації;
Законодавцем передбачено такий зміст угоди за результатами медіації
- дата і місце укладення угоди;
- відомості про сторони медіації та їх представників;
- медіатор (медіатори), суб’єкт, що забезпечує проведення медіації (за наявності), реквізити договору про проведення медіації та/або правил проведення медіації;
- узгоджені сторонами медіації зобов’язання, способи та строки їх виконання, а також наслідки їх невиконання або неналежного виконання;
- інші умови, визначені сторонами медіації;
Важливо: проведення медіації не зупиняє перебігу процесуальних строків, а, отже, існують ризики, що медіація буде використовуватись сторонами для затягування процесу вирішення конфліктів та спірних правовідносин.
Трудовий спір між працівником і власником або уповноваженим ним органом незалежно від форми трудового договору може бути врегульовано шляхом медіації.
4. Про внесення змін до інших нормативно-правових актів
Так ЗУ “Про медіацію”, а саме розділом IV Прикінцевих та перехідних положень внесено зміни до низки Кодексів та Законів України, а саме:
КЗпП України - додано ст. 222 прим. 1, де зазначено, що трудовий спір між працівником і власником або уповноваженим ним органом незалежно від форми трудового договору може бути врегульовано шляхом медіації, трудовий спір між працівником і власником незалежно від форми трудового договору може бути врегульовано шляхом медіації.
ЗК України - додано ст. 158 прим 1, де зазначено, що земельний спір може бути врегульовано шляхом медіації та деякі нюанси, щодо укладення відповідних договорів про проведення медіації.
ГПК України, ЦПК України та КАС України доповнено рядом статей, у яких визначаються особливості примирення сторін на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідні статті доповнено словами, із змісту яких випливає, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої, апеляційної та касаційної інстанції, яку досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, особа, що подала позов, може повернути.
Також суди за клопотанням обох сторін тепер зобов'язані зупинити провадження по справі у випадку звернення обох сторін з клопотанням про зупинення провадження у справі у зв’язку з проведенням медіації на строк не більше 90 дні з дня проголошеня ухвали (ст. 227 ГПК України).
Важливо: відповідно до змін унесених у ГПК України, ЦПК України та КАС України особа не може бути представником, якщо вона є чи була медіатором під час проведення медіації щодо спору, пов’язаного із справою, що розглядається в суді.
Закон України “Про судовий збір” доповнено відповідною частиною щодо повернення 60 % судового збору у разі, якщо сторони досягли згоди шляхом медіації.
Закон України “Про нотаріат” доповнено ст 16 прим. 1 Медіація в нотаріаті, де зазначено, що Нотаріальна палата України здійснює підготовку нотаріусів у сфері медіації, веде та оприлюднює реєстри нотаріусів, які пройшли підготовку у сфері медіації. Отже, нотаріуси тепер зможуть бути медіаторами, що в свою чергу розширить їх сферу повноважень та дозволить на належному юридичному рівні надавати відповідні послуги.
Закон України “Про третейський суд”, Закон України "Про соціальну роботу з сім’ями, дітьми та молоддю" доповнено відповідними частинами про можливість вирішення спорів шляхом медіації.
Закон України "Про соціальні послуги" - закріплено можливість отримання соціальної послуги з медіації.
Підсумовуючи вищевикладене, варто зазначити, що у Законі України “Про медіацію” досить поверхнево врегульовано ряд питань, які будуть деталізовані локальними актами самоврядних організацій.
Аналітик: Віталій Кравець